ПРОПОВІДЬ: <<В ЩО МИ МАЄМО ВІРИТИ?>> (Ч. В. СО)

 

 

 

<<В ЩО МИ МАЄМО ВІРИТИ ТА ЩО МИ БУДЕМО РОБИТИ?>>

 

 

 

Чоль-Вон СО (Chul Won Suh, Th. D.) Проповідував у Південної Кореї,

Перекладали Пьонгхан ГО та Чангвон ГО 2011 р., в Україні

 

 

 

<<В ЩО МИ МАЄМО ВІРИТИ?>>

(Рим. 3: 21-28)

 

 

 

Християнство ─ це наша релігія. Її засновником є Ісус Христос. Ми віримо в Ісуса Христа. Інші засновники релігії не є об’єктом для віросповідання. А вони ті люди, які вказують нам на так званий ними шлях до спасіння. Будда, Мухаммад, Заратуштра ─ всі ці люди вказують на уявлений шлях до спасіння і вони самі не були шляхом до спасіння, а також не були спасителями.

 

Всі релігії в світі говорять, що спасіння ─ в їхній релігії, але не вказують, що той, кого вони вірять в їхній релігії є спасителями. Але тільки християнство винятково стверджує, що християнство ─ шлях до спасіння і спасителем є тільки Ісус Христос.

 

Будь-яка релігія не стверджує, що сам засновник їхньої релігії є спасителем, а так стверджує тільки християнство.

 

Звичайно серед релігій, існують інші окрім християнства, які винятково бережуть тільки свою релігію і не думають про інші релігії. Наприклад, Іудаїзм та Магометанство виняткові, тому не хочуть визнавати іншої релігії окрім своєї, але не можуть стверджувати, що спасіння є тільки у їхній релігії. Але християнство стверджує, що тільки християнство є релігією спасіння.

 

Серед релігій на землі, тільки християнство є релігією спасіння. Це тому що цю релігію створив Бог, який створив небо та землю. Той, хто створив цю релігію є сам Творцем. Причиною створення християнства є те, що Бог, через втрату створіння, працює аби повернути цих створінь знову до Себе.

 

Ми віримо в Ісуса Христа. Ми віримо, що Він помер на хресті заради нас і воскрес. За всю історію людства ніхто не помер заради відкуплення гріхів іншої людини, але Ісус Христос помер за нас аби відкупити нас. Напевно, до кінця історії людства ніхто не помре задля відкуплення гріхів іншої людини. Але ми віримо в Ісуса Христа, який помер заради відкуплення нас. Ми віримо у Нього, тому що Він помер для нашого спасіння. Але Ісус Христос, який помер задля нас, не є одним із нащадків Адама.

 

Ісус Христос помер для нас не тому що Він був одним із нас, а тому що Він є Богом, який прийшов, щоб відкупити гріхи наші і тому ми віримо в Ісуса Христа. Він не просто Ісус Назарета, а Бог, який став людиною, щоб спасти нас.

 

Ісус Христос є Бог, який став людиною, щоб спасти нас. Іншими словами Ісус Христос ─ син Божий. Ісус Христос ─ син Божий, тобто Бог, який став людиною.

 

Бог прийшов, ставшись людиною, і помер для нашого спасіння. Ми всі повинні були померти грішними, але Бог любив нас і вирішив врятувати нас. І він здійснив цей план спасіння. І для того, щоб відкрити цей шлях до здійснення плану спасіння, Бог вибрав місто Ізраїль і підготував до народження Христа. Ізраїль не був Його ціллю, і будівництво славної Держави над світом не було ціллю Ізраїля. А ціллю було спасіння світу через Ізраїль. Ціллю Ізраїля було не те, що Месія прийде і дасть славу Ізраїлеві, а те, щоб всі народи отримали спасіння від Ісуса Христа, який народився в Ізраїлі.

 

Тому буде неправильно, якщо в мілленарізмі під час повеління Ісуса Христа буде збудовано міленіум. Такий міленіум є королівством Іудеїв, але він виник там де не зрозуміли Старого Заповіту. На початку, коли прийшов на землю Ісус Христос, Ізраїль планували повернути королівство Давида Іудеїв, але Месія помер спасителем світу, рабом страждання.

 

Слава Ізраїля не була причиною буття Ізраїля. Ізраїль, народивши Месію, зробив справущодо спасіння світу, одже виконав своє призначення.

 

Ізраїль ─ мати, яка народила Месію завдяки чому справдилося провидіння щодо спасіння Божого світу.

 

 

 

1. Ісус Христос ─ Його особистість

 

 

 

Так, як Ісус Христос, бувши Богом, став людиною, Він є унікальною особистістю ─ Він одночасно є Богом і людиною. Він має характер людини та Бога. Саме ця проблема в особистості Христа є правдою християнства і є обов’язковою у спасінні. І сама особистість Христа є правдою, яка вирішує спасінню, а також правдою через що стоїть чи падає християнство. Щоб ми отримали спасіння, треба вірити не тільки в те, що Ісус, за призначенням, помер і воскрес, а і Його особистість. Треба вірити, що Він був Божим Сином, тобто Богом, але став людиною. На сьогоднішній день є такі люди, які вірять в божественність. І таке богослів’я називають лібералізмом. Віра в божество і людяність Ісуса Христа необхідна у спасінні. Тому що тільки Бог може дати спасіння і тільки Він, вдягнувши людяність, може це зробити на місці людини.

 

Ісус Христос ─ Бог, який прийшов аби дати спасіння для людини, тобто Бог який прийшов в тіло людини. Він заради нашого відкуплення помер і воскрес. Тому особистість і робота Ісуса Христа не відрізняються.

 

 

 

2. Робота Ісуса Христа Різдво

 

 

 

Ісуса Христа здійснило задля нашого відкуплення. Його народження і Його життя, все це пов’язано з нашим спасінням. Вмерши на хресті, Він взяв наші гріхи на себе і Бог нас примирив. Він воскресивши Його, здійснив нашої праведності і дав нам нове життя. Тобто те, що Ісус помер на хресті і воскрес, знищило наші гріхи і зробило так, щоб ми отримали праведність, тобто нове життя. Тому ми віримо у наше спасіння, що Ісус помер на хресті і воскрес.

 

Якщо вірити тільки в те, що Він помер на хресті і не воскресне не буде житті. Багато людей вірять, що Ісус помер на хресті, але тільки не у Його воскресіння. Те, що люди не вірять у воскресіння Ісуса не правдиве, нове життя і не здійснить спасіння.

 

 

 

3. Наше спасіння

 

 

 

Якщо ми будемо слухати і вірити в оприлюднення Євангелії, тобто оприлюднення особистості і роботи Ісуса Христа, тоді ми отримаємо прощення наших гріхів і праведності, тобто матимемо правильних стосунків з Богом і отримаємо нове життя.

 

Коли ми повіримо в Ісуса Христа, Бог простить всі гріхи, і оцінить нас справедливо, тому ми станемо Його дітьми та отримаємо вічне життя через Божу благодать. Наше спасіння ─ все це робота Бога, тому спасіння ─ це подарунок від Бога, який ми не можемо уявити.

 

Наша доброта не може бути заслугою перед Богом і не здійснить спасіння. Будь-що в нас не може привести до спасіння.

 

Пожертвування, які даються в церкві зараз також не означають, що ми отримаємо спасіння. Спасіння − це подарунок від Бога, тобто благодать.

 

 

 

4. Віра в Ісуса Христа

 

 

 

Коли хтось, прислухавшись Євангелію, приймає її, сповідує, визнає, що він грішний. Адже за його гріхи помер Син Божий. Можна отримати прощення від Бога, каючись в своїх гріхах, та прийняти Сина Божого. Те, що хтось не визнає себе грішним означає, що він не згоден з тим, що Адам не послухав Бога і заплямував славу Бога. Тому віра в Ісуса Христа супроводжується обов’язково каяттям та вірою.

 

 

 

5. Каяття

 

 

 

Каяття ─ означає, що хтось визнає себе грішником, який повинен предстати перед Богом, тобто означає, що хтось досьогоднішнього дня жив, не слухаючись Бога і заплямував Божу славу. Така людина повинна звертатися з проханням до Бога, щоб простили гріхи наші. І це означає вірити в те, що Бог любить мене і, щоб спасти мене Він послав Його Сина, аби він помер на хресті. Тому у вірі в Ісуса Христа каяття є обов’язковим. Через каяття Богочистить наші душі від гріхів через Ісуса Христа, і саме через кров Ісуса Він прощає наші гріхи. І знову кажучи ми можемо йти до Бога через каяття, не тільки коли вперше почав вірити, а й у житті віруючи в Ісуса Христа.

 

Каяття ─ це те, що люди визнають свої гріхи та каються, але коли люди думають, що Бог нас простить, то це не спосіб до каяття.

 

 

 

6. Правильне каяття

 

 

 

Для того, щоб покаятись, ми перелічуємо всі наші гріхи і голосно молимось: «Боже, прости, прости.» Але після цих щирих молитв, ми точно не знаємо, чи нашу молитву прийняв Бог і простив. Це очевидний результат.

 

Бог хоче, щоб ми визнали всі наші гріхи аби ми покаялися і отримали прощення. Але просто перелічуючи гріхи і голосно молячи, аби Бог ненавидить наші гріхи і саме через наші гріхи Бог засмучується через нас. Коли ми перелічуємо наші гріхи Бог не радіє, а навпаки вважає це неприйнятим.

 

І навіть якщо ми визнаємо наші гріхи, не означає, що ми прощені. Тоді через як Бог пробачить наші гріхи? Абсолютно не через щирі молитви та співчуття. Бог нас прощає лише за однієї умови. Навіть якщо наших гріхів багато, Бог пробачить нас дивлячись на кров Його Сина Ісуса Христа. Лише через кров Ісуса Христа Він нас пробачає. Ми повинні молитися так: «Отець, я грішник. Я знаю, що я грішний, і не можу мати прощення від Тебе. Але я вірю в Сина Твого ─ Ісуса Христа, тому дивлячись на кров нашого Ісуса Христа, прости мої гріхи. Через Його кров Ти прости мої гріхи.»

 

Бог відразу відповість і пробачить наші гріхи, після того як послухає цю молитву. Тому єдиний шлях до Бога ─ тільки через кров Ісуса Христа.

 

Коли ми йдемо до Бога, ми повинні визнати наші гріхи через кров Ісуса Христа. Прощення важливе, але важливо не тільки прощення, а чи ми отримаємо пробачення від Бога. Всі можуть просити прощення гріхів, але прощення від Бога може здійснитися тільки через кров Христа.

 

Коли ми визнаємо себе грішними, тоді Бог нас пробачає.

 

 

 

7. Віра

 

 

 

Після визнання гріхів ми віримо в Ісуса Христа. Тоді ми, змінившись, стаємо новою людиною. Це називається відродженням, і принцип нового життя Бога приходить всередині нас і змінить нас. Так ми називаємо відродження. Народження означає, не те, коли народилися в утробі матері, а те, що ми занову відродилися через дух Божий. Коли ми повіримо в Ісуса і станем новою людиною, це є історія Святого Духа.

 

 

 

8. Віра в Ісуса Христа ─ прийняття Святого Духа

 

 

 

Віра в Ісуса Христа ─ прийняття Святого Духа. Прийняття Святого Духа ─ віра в Ісуса Христа. Адже, тільки через Святий Дух ми можемо кликати Ісуса Господом. Віра в Ісуса і є прийняттям Святого Духа. Про те, що повіривши в Ісуса Христа, треба прийняти окремо Святий Дух, говорять ті люди, які не розуміють Нового Заповіту. Ті люди не правильно розуміють відносини між Святим Духом і Ісус Христом. Прихід Святого Духа і віра в Ісуса Христа не різні речі. Прийняття Святого Духа приходить тільки через віру в Ісуса.

 

Та коли приходить Святий Дух, Він доказує людяність і діло Ісуса, а не займається іншою роботою. Святий Дух доказує те, що Ісус помер на хресті і воскрес. Отже, Святий Дух продовжує роботу Ісуса Христа. Він прийшов саме для цієї роботи.

 

І за те, що Ісус Христос, вмерши на хресті і воскреснувши, здійснив наше відкуплення, Ісус зміг відправити Святого Духа від Отця. Святий Дух не може прийти без Ісуса Христа. Святий Дух може прийти лише через Ісуса Христа і лише заради Ісуса Христа. Святий Дух прийшов заради Ісуса Христа. Прихід Святого Духа ─ лише заради відкуплення Ісуса, і лише заради Нього. Святий Дух прийшов аби з Ісус Христом доказувати Його роботу, а не для іншого.

 

Це означає, що робота Ісуса і робота Святого Духа не відрізняються. Тому апостол Павло вважав Ісусу Христа і Святого Духа єдиним. Приймати Ісуса ─ означає приймати Святого Духа.

 

 

 

9. Могутність Святого Духа = могутність хреста і воскресіння Ісуса Христа

 

 

 

Те, що ми повинні викорінити одне непорозуміння, це проблема могутності Святого Духа. Багато люди, після того, як вони повірили в Ісуса Христа моляться всю ніч, перебувають без їжі 40 днів аби отримати могутність Святого Духа. Але могутність Святого Духа не вирізняється від могутностей хреста і воскресіння Ісуса Христа. Розповсюдження Святого Духа також не вирізняється з хрестом і воскресінням Ісуса Христа. Могутність Святого Духа ─ це тільки могутність хреста і воскресіння. А багато хто хоче отримати іншу могутність, а не могутність хреста і воскресіння, тому, зазвичай отримують могутність від Сатани і виникають проблеми.

 

Ті, які молилися без їжі 40 днів і отримали Святого Духа, стали в більшості євангелістами, але більшість з них проповідували не про Ісуса Христа і не про воскресіння Ісуса Христа, а тільки проповідували, аби люди були багатими. Такі люди, які проповідували про багатство, не проповідували євангелію. Секрет до збагачення і секрет досконалості можна вивчити і без Ісуса Христа. Такі речі можна вивчити за допомогою книг прикладної психології та книг перемоги у житті. Тому ті люди, які проповідують багатство, не єслужителями Христа і не є людьми, які досягли Божої благодаті.

 

 

 

10. Робота Святого Духа = Розповсюдження Ісуса Христа

 

 

 

Наша Корейська церква думає, що отримавши мову, вона отримала Святого Духа, і дуже старається, аби показати, настільки ж вона особлива, яка досягла особливої Благодаті. Такі речі ─ результат комплексу неповноцінності. Тому копіюють мову і навіть вивчивши, хочуть розмовляти мовою.

 

Мови ─ це подарунок від Святого Духа. Але, як ми можемо відібрати мовидобровільно і за власним бажанням від Святого Духа? Це не правильно. Тому отримання мови від корейської церкви є майже обманами і можна сказати, що вони не прийшли від Святого Духа. І те, що корейська церква хоче всім розповісти, що вона отримала Святого Духа, отримавши мови, є проявленням комплексу неповноцінності.

 

І Дар Святого Духа даний нам, аби розповсюджувати вчення Ісуса Христа і його працю. Тому мови також працюють для розповсюдження Ісуса Христа і Його праці і працюють на користь церкви, а не для демонстрації себе. Мови, які працюють для демонстрації себе і не розповсюджують вчення Ісуса Христа, не можуть бути від Святого Духа.

 

Ми отримуємо Святого Духа відродившись вірою в Ісуса Христа. Віра в Ісуса Христа є вимогою для отримання Святого Духа.

 

 

 

11. Обгрунтування = Діти = Обіцянка до Вічного Життя = існування Святого Духа з нами

 

 

 

Люди, які вірять в Ісуса і каються, стають новими людьми і дітьми Божими. Їхні гріхи будуть прощені і любов Бога заповниться в їхні душі, і вони стануть новими людьми і житимуть новим життям. Тому їм забезпечене вічне життя. Святий Дух перебуває з ними, як доказ того, що їм забезпечене вічне життя. І тут я хочу розказати детальніше про правду, яка пов’язана з перебуванням Святого Духа.

 

 

 

12. Об’єднання з Ісусом Христом

 

 

 

Людина, яка вірить в Христа, з того моменту вона живе християнином. Але живе не однією особою, а особою об’єднаною з Христом. Вона живе об’єднавшись з Ісусом Христом, а не однією особою, яка стоїть одна. Людина об’єднана з Ісус Христом, отримує від Нього благословення, спасіння та насолоджується ними. Радість, мир, спокій, надія, спасіння ─ все це благословення, які були отримані після об’єднання з Ісусом Христом. Але саме Святий Дух об’єднав віруючих з Ісусом Христом.

 

І так як ми об’єдналися з Ісусом Христом, наші віруючі належали церкві і об’єдналися з церквою. Служити церкві означає служити Ісусу Христу.

 

Якщо людина вірить в Ісуса Христа, обов’язково належить до церкви і мусить жити разом з церквою. В інших релігійних організаціях, люди можуть стати віруючими, навіть якщо вони не ходять на збори і не беруть участь в організації. Наприклад, в Буддизмі можуть ходити раз на свято, в Конфуції також ходять раз на свято в конфуціанський храм, і ті, які служать в екстрасенсів, можуть раз чи два рази брати участь у церемонії, коли вони хворі.

 

Але тільки в християнстві віруючі не можуть жити окремо від церкви. Тому що в церкві, через тіло Христа, існує проповідь Божа, доктрини і спільністьгромади. Церква ─ це мати, яка виховує християн дітьми Бога. Християни не можуть рости без церкви, як дитина не може рости без матері.

 

Християни ростуть разом з церквою. Тому церква вирішує чи віруюча та людина чи ні. Тому дуже важливу роль у вибір відіграє правильна церква.

 

 

 

13. Християнське життя = Життя через Духа, зрікшись тіла

 

 

 

Якщо людина вірить Ісуса і стає християнином, це означає що це уже все. Християнин цим не досягне досконалості. Одним словом, вона ще не досягнула до стандарту досконалої моральності християнина. Християнин, з того дня, коли він почав вірити в Ісуса Христа, мусить боротися, щоб жити християнином. Людина мусить жити новим життям, тобто життям християнина, зріктися способу життядо того як почала вірити.

 

І ми повинні зректися таких речей, які ми любили давно колись: обману, брехні, ненависті, заздрощів, ревності, злості, лютості, розпустости. Тобто ми повинні зректися старої людини, і перетворитися на нову людину ─ жити за Святим Духом. Ми повинні вирости християнами, живучи за Святим Духом, після того як зреклися старої людини, тобто тіла. Ми повинні досягти Христової повноти. Тому, коли людина живе християнським життям, вона не живе одна. Вона живе за Святим Духом. Ми християни повинні жити за Святим Духом. Саме у такому житті, коли живуть за Святим Духом, намнеобхідно наповнення Святого Духа. Амінь!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

<<ЩО МИ БУДЕМО РОБИТИ?>>

(Рим. 12:1-2)

 

 

 

1. Добро

 

 

 

Ми християни живемо християнським життям відколи ми почали вірити в Ісуса Христа. Ми живемо християнським життям, тому що ми тісно пов’язані з Ісусом Христом. Так як ми пов’язані з Ним, ми християни живемо християнським життям.

 

Ми не живемо старим життям, так як в нас вселилося нове життя. Життя у воскресінні Ісуса тепер керує мною. Тому що я пов’язаний з Ісусом Христом. Тому життя Ісуса, тобто життя у воскресінні Ісуса заповнило мене.

 

Отже, людина, яка вірить в Ісуса Христа, живе Його новим життям. Тому така людина живе, слідуючи за принципом нового життя. Тобто із-за того святого життя, ми чинимо добро. Раніше ми шкодили іншим і отримували від цього задоволення, адже думали, що це звичайне діло, але після того, як прийняли Ісуса Христа, ми отримуємо задоволення, допомагаючи іншим. Ми радіємо тому, що все добре у інших, а не коли їм погано. Ми всією душею намагаємося допомогти комусь, і живемо допомагаючи. Одним словом, ми християни стараємося чинити добро допомагаючи іншим. Чому ми так робимо? А це тому, що нове життя всередині нас веде нас цим шляхом.

 

Нове життя змушує нас, християнів, чинити добро. Християни ─ це люди, які були створені, щоб приносити добро. Апостол Павло підкреслює в своєму письмі, що християни створені для добра. Християни створені для добра і створені, щоб робити добро. У багатьох релігіях також наголошується на добрі, і там за це чекають винагороду, але тільки у християнстві не чекають винагороди за це, а просто допомагають іншим. Тому що життя Ісуса створило нас такими.

 

Отже, християни повинні жити, роблячи добро. І християни повинні думати завжди про створення добра. Ми стараємось жити за принципом нового життя. Ми повинні старатися допомогти бідним людям, людям зі складними ситуаціями. Це правда, що ми можемо допомогти не всім людям зі складними ситуаціями. Але, коли людина може допомогти, але не хоче, тоді це уже гріх. Зазвичай, коли людина чинить щось заборонене, вона винна, але, коли людині наказано щось робити, але вона не робить цього ─ немає вини.

 

Але це не означає, що немає гріха. Коли людина знає, що треба робити добро, але не робить, також це є гріхом. Наші корейські християни повинні жалкуватися за тим, що не виконали те, що мали виконати, а не жалкувати за порушенням законів, яких ти не мав порушити.

 

Коли християни творять добро ─ це виявлення благодаті Бога через Ісуса Христа. Те, що ми чинимо іншим добро ─ ми показуємо, що жертва Христа зробила нас такими. Ми повинні виявити за допомогою творення добра, що у нас повно благодаті Бога.

 

Ми повинні тренувати себе, щоб робити добро. Так, ми маємо розповсюджувати благодать Христа. Наша робота ─ це розповсюдження нашої місії, благодать Ісуса Христа. Ми за допомогою творення добра, повинні розповсюджувати моральність Христа. Адже, саме для цієї роботи, ми були створені.

 

І коли ми чинимо добро, то розповсюджуємо благодать Бога через Ісуса Христа, тому цеслава для Бога. Наша робота ─ це прославляти Бога. Але ми прославляємо Бога, коли ми правильно розуміємо, що ми повинні робити добро до кінця свого життя.

 

 

 

2. Прославлення Богові

 

 

 

Роблячи добро, ми не тільки славимо Бога, а наша місія в житті ─ прославляти Його. Ми не тільки чинимо добро, а й повинні зосередитися, щоб прославляти Бога все життя. Прославлення Бога ─ мета створення людства.

 

Ця робота ─ слава і життя людства. Люди, які не виконують цієї роботи, прославляють себе. І те, що прославляє себе, суперечить з метою створення людства і зраджує Бога. Коли людина почала робити добро, але закінчується славою для неї ─ обов'язково потерпить невдачу. Ніхто не може добитися успіху, коли піклується своєю славою. Одним словом, коли людина прославляє Бога або Ісуса Христа, має славу в її житті і її життя недаремне. Коли людина прославляє Бога, має славу в житті.

 

Ми християни, створені аби прославляти Ісуса Христа, тобто все для Нього. Тому ми повинні прославляти Бога, живучи задля Ісуса. Ми прославляємо Бога, коли живемо для Ісуса Христа.

 

Ми повинні працювати в будь-якій сфері, думаючи про славу Ісуса. Наше родинне, робоче, шкільне, соціальне життя ─ в усьому ми повинні жити для Божої слави. Те, чим ми завдячуємо Богові ─ робить славу Богові. Коли ми дякуємо Богові за все в нашому житті, дякуємо за Його благодать, славимо Бога за Його мудрість, могутність і провидіння в природних проявах ─ створює Божу славу. Коли я був у США, одна жінка прислала мені листа про її захоплення і подяку Богові за Його мудрість, коли вона стояла біля вікна і через вікно захоплено дивилася на сніг. Та жінка була людиною, яка славила Бога. І ми також прославляємо Його, коли ми славимо Бога, після того, як визнаємо, що ми можемо знайти мудрість і могутність Бога навколо нас.

 

І коли ми прославляємо Його, ми живемо, проводячи богослужіння Богові. Наше суспільство на сьогоднішній день дуже зайняте і заплутане так, що не може відвідувати богослужіння регулярно і не вважає за потрібне. Богослужінню не віддається більша роль ніж праця в економіці, їхнє життя врешті решт закінчиться нікчемністю. Коли людина живе з Богом, має все життя прославляти Бога, її людяність стане на правильний у світі шлях, тому вона закінчить життя успішно. Але, якщо людина недбало відноситься до духовної цінності Бога, зміниться переоцінка цінності і вона станедуховною падаючою, тому закінчить своє життя провалом.

 

Зараз в нашій країні все навпаки, тому люди стараються отримати більше матеріальної користі використовуючи духовні цінності Бога. Тому церкви стараються більше отримати таких матеріальних благ. Громади надіються на благословіння від Бога, як винагороду за матеріальні речі, які вони віддали церкві. Не тільки церкви «П'ятидесятників», але й багато корейських церков йдуть спільним шляхом. Це потрібно виправити. Це духовний егоїстизм, використовувати Бога задля власної користі.

 

 

 

3. Життя з молитвою

 

 

 

На прикладі багатьох християнів, молитва не щоденна. Ми молимся регулярно, аби розказати Богові всі наші проблеми і попросити у Нього допомоги. І те, що ми молимся регулярно і просимо у Богові, є доказом, що Бог ─ володар наш.

 

Ніхто із нас не може жити самостійно не помолившись Богові. Амінь!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

УКРАЇНА, м. Київ, 13. 03. 2013 р.
Чангвон ГО (Changwon GOH, 고 창원)
Перекладав Пьонгхан ГО (Мій старший син)

ChangwonGoh@gmail.com (E-Mail / Електронна пошта)
http://ChangwonGoh.tistory.com (Blog / Блог [українською мовою])
http://GohChangwon.tistory.com (Blog / Блог [корейською мовою])
http://youtube.com/ChangwonGoh (Youtube [корейською та українською])
http://facebook.com/ChangwonGoh (Facebook [корейською та українською])